Досліджено питання державного регулювання процесу природокористування. Розкрито суть і значущість природних ресурсів у макроекономічній моделі державного регулювання даного процесу та його правового регулювання. Проаналізовано зарубіжний досвід та міжнародні аспекти державного управління природокористуванням. Вивчено економіко-екологічну політику держави у контексті раціонального управління. Проаналізовано стан природокористування в Україні та її регіонах. Розглянуто податково-правові аспекти дослідженого процесу у контексті державного регулювання раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища. Наведено пропозиції щодо розробки та впровадження інвестиційно-програмної концепції державного управління економічним природокористуванням. Удосконалено політико-правові засади охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Розроблено логістичну стратегію державного управління у даній сфері.

Розглянуто суспільну позицію пізніх протестантів (євангельських християн-баптистів, п'ятидесятників та адвентистів сьомого дня) в Україні через конкретно-історичне тло еволюції в ХХ ст. Простежено особливості реакції пізніх протестантів в Україні на модернізаційні процеси ХХ ст.

Розглянуто появу та діяльність церков харизматичного напряму в Україні, мотиви приєднання неофітів до харизматичних церков. Простежено етноконфесійну специфіку українських харизматів.

Проаналізовано релігійно-церковну політику німецької влади часів Другої світової війни. Розглянуто діяльність п'ятидесятників, євангельських християн баптистів, євангельських християн та адвентистів сьомого дня в Україні на окупованій території. Вивчено взаємини радянської держави та протестантів часів війни. Відзначено, що поширенню релігійних настроїв в Україні сприяли німецька та радянська влади, які використовували релігійність населення в своїх цілях. Політичні фактори призвели до активізації релігійного середовища.

Розглянуто проблему правового регулювання діяльності релігійних організацій у сучасній Україні. Проаналізовано суспільно-політичні погляди українських християн.

Розглянуто місце християнських ідеалів у постмодерному суспільстві. Простежено реакцію українських християнських церков на трансформації в соціально-економічній сфері. Надано відповіді на питання: як церкви трактують ознаки сучасності, соціальний прогрес, соціальний динамізм; що відбувається з християнськими напрямками внаслідок зміни парадигми (криза або трансформація). Проаналізовано можливість адаптації головної християнської функції морального регулятора в суспільстві до умов сучасності.

Досліджено стан української радянської кінематографії у 1920-х р. на прикладі діяльності Всеукраїнського фотокіноуправління. На основі архівних документів проаналізовано аспекти внутрішньої політики цієї організації, особливості регулювання відносин зі сценаристам, вивчаються творчі здобутки представників українського кіно, показано вплив радянських державних органів на стан мистецтва та якість кінопродукції.

Проаналізовано позицію християнських церков сучасної України у суспільній площині, особливості взаємин православних, греко-католицьких церков, Євангельських християн баптистів, Християн віри євангельської та Адвентистів сьомого дня. Даються відповіді на питання: як впливають суспільно-політичні умови у державі на ставлення віруючих до споріднених церков. Досліджено зміну їх соціальних орієнтирів у зв'язку із подіями 2014 - 2015 рр.

Досліджено реакцію пізніх протестантів (євангельських християн-баптистів, п'ятидесятників та адвентистів сьомого дня) на суспільно-політичні процеси в Україні. Вивчено особливості позакультової практики, еволюція їх поглядів на суспільство і державу. Розглянуто позиція церков щодо Революції Гідності та подій на Сході України (2014 - 16). Прокоментовано становлення громадянської та національної ідентичності пізніх протестантів у сучасній Україні.

Розглянуто причини утвердження європейських моральних цінностей модерністського суспільства, що передбачали рівні політичні, економічні, соціальні, особисті права для жінок і чоловіків. За роботами радянських партійних ідеологів вивчаються ідеї соціалістичного фемінізму і шляхи реалізації цієї ідеї в СРСР. Досліджено права жінок на основі аналізу українського радянського законодавства 20 - 30-х рр. ХХ ст. Стверджується, що "прищеплення" нових моральних якостей радянським громадянам призвели до трансформації в сімейно-побутовій сфері українського суспільства і зміні соціального статусу жінки.

Розглянуто протестантську модель життєвого успіху, яка є властивою для українських віруючих. Вказано на відмову від аскези в протестантському середовищі. У той же час протестантське вчення виступає проти багатства як самоцілі, а розуміння життєвого успіху для українських віруючих не вимірюється матеріальними показниками. У протестантських громадах концентрується увага на участі в економічному, політичному житті держави, а також на допомозі у вирішенні гострих соціальних проблем. Протестанти різних конфесій здійснюють благодійні проекти і місіонерську роботу. Синтез особистого успіху із соціальним став взірцем для життєвих орієнтирів вітчизняних протестантів.

Висвітлено постать митрополита Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого. Життя Й. Сліпого було нерозривно пов'язане із християнською педагогікою, він був прихильним жорсткої дисципліни. Його педагогічна модель грунтувалася на християнській моралі, гідних умовах життя і західноєвропейських цінностях (гуманізмі, визнанні індивідуально-духовних начал в особистості). Окрім цього, прищеплював своїм вихованцям почуття прекрасного, долучаючи їх до музейної справи, організації бібліотек. Він вважав, що найбільше лихо для церкви і суспільства - це брак єдності, і до останніх років життя проявляв волю щодо національного та церковного єднання українців. Йосиф Сліпий коментував політичні події: він засуджував укладений пакт Молотова-Ріббентропа; період радянської влади в Україні вважав окупаційним; страждав від того, що не міг зупинити вбивства під час Другої світової війни; але відчував межі можливостей духовної сфери і розумів, що подальшій катастрофі церква не може запобігти. Йосиф Сліпий провів 18 років у тюрмах і засланні. Після звільнення у 1963 р. його діяльність була сконцентрована у двох напрямах: по-перше, він брав участь у процесах, що стосувалися оновлення церковного життя; по-друге, провів величезну роботу щодо оприлюднення правди про утиски віруючих у СРСР. Митрополит не зупинився навіть перед критикою "дипломатичної мовчанки Ватикану". Його чітка громадянська позиція стала виявом духовності та основою морального виховання оточуючих його людей.

Науково осмислено широке коло проблем, пов’язаних із вивченням різних форм пропаганди в історичному контексті від початку XX ст. до сучасності. Проаналізовано специфіку пропаганди та антипропаганди у сучасному світовому медіапросторі та особливості її сприйняття різними категоріями населення. Досліджено особливості антирелігійної пропаганди на початку 1920-х рр. Проаналізовано забезпечення національної інформаційної безпеки засобами україномовного радіомовлення.